Тренер юнаків Академії ХК «Донбас» (1998 р.н.) про минулі домашні матчі фіналу з однолітками із столичного «Сокола-97»...
- У першому поєдинку з киянами наші хлопці елементарно перегоріли, - резюмував суботню невдачу Валерій Миколайович. - Багато батьків приїхали підтримати хлопців. З одного боку це добре, що юнаки побачили батьків, з іншого боку - вони хотіли продемонструвати своїм близьким, чому навчилися за минулий період в Донецьку і скажімо так, перестаралися. Результат першої гри вийшов таким, яким вийшов.
Все одно, по ходу гри контроль шайби з нашого боку був більший, ініціативою ми більше володіли. Вели 2:1 у рахунку. У третьому періоді залетіла в наші ворота ... в хокеї, звичайно, всі голи рахуються. Не хочу сказати, що курйозна шайба, рикошет був від нашого захисника.
- Про що ви говорили юнакам ввечері. Адже до другої гри залишалося менше доби ...
- Головне було їх розвантажити, не тиснути морально. Важливо було, щоб сьогодні вони зіграли в хокей. В той хокей, який вміють і зобов'язані демонструвати на льоду. Коли людина не розкута, що від нього можна очікувати? У нього все працює не в потрібному руслі. Голова, руки і ноги працюють не так, як потрібно. Але сьогодні після другої гри я хочу їм сказати величезне спасибі. За те, що поставилися з розумінням до сказаного напередодні, зробили висновки і сьогодні вийшли і зіграли у своїй манері. Більшого й не вимагалося.
- Які-небудь тактичні зміни після першої гри тренерський штаб вніс в дії команди?
- Ми завжди граємо в пресинг, в атакуючій манері. Зараз, з приходом Джима Брітона - директора нашої Академії - ми намагаємося розвивати і урізноманітнювати нашу гру. Філософія незмінна. Ми граємо в швидкий хокей, з елементами пресингу, без «відкату». При втраті шайби повинні швидко повертати її під свій контроль. Нині це стало краще виходити. Раніше при втраті ми могли порозмірковувати: що робити, а суперник в той час вже організовав свою акцію в напрямку до нашої зони. Ми ж десь на три метри позаду опинялися. Зараз все це стало швидше. Потихеньку, бути може, не так швидко як хотілося б, у нашій командній грі відчувається прогрес.
- В золотому плей-офф рахунок серії сьогодні став 1:1. Прямуючи до Києва через тиждень, ви будете обережним прагматиком, із завданням зачепитися бодай за одну перемогу?
- Завжди хочеться більшого. Ви бачили два матчі з «Соколом-97», бачили, що наш суперник - це хороша команда, плюс - рік різниці. Ми молодше киян, тому утримаємося від прогнозів. Найсильніший визначиться на льоду. А де це трапиться - в Києві чи Донецьку? Це покаже час.
Прес-служба ХК «Донбас»
- У першому поєдинку з киянами наші хлопці елементарно перегоріли, - резюмував суботню невдачу Валерій Миколайович. - Багато батьків приїхали підтримати хлопців. З одного боку це добре, що юнаки побачили батьків, з іншого боку - вони хотіли продемонструвати своїм близьким, чому навчилися за минулий період в Донецьку і скажімо так, перестаралися. Результат першої гри вийшов таким, яким вийшов.
Все одно, по ходу гри контроль шайби з нашого боку був більший, ініціативою ми більше володіли. Вели 2:1 у рахунку. У третьому періоді залетіла в наші ворота ... в хокеї, звичайно, всі голи рахуються. Не хочу сказати, що курйозна шайба, рикошет був від нашого захисника.
- Про що ви говорили юнакам ввечері. Адже до другої гри залишалося менше доби ...
- Головне було їх розвантажити, не тиснути морально. Важливо було, щоб сьогодні вони зіграли в хокей. В той хокей, який вміють і зобов'язані демонструвати на льоду. Коли людина не розкута, що від нього можна очікувати? У нього все працює не в потрібному руслі. Голова, руки і ноги працюють не так, як потрібно. Але сьогодні після другої гри я хочу їм сказати величезне спасибі. За те, що поставилися з розумінням до сказаного напередодні, зробили висновки і сьогодні вийшли і зіграли у своїй манері. Більшого й не вимагалося.
- Які-небудь тактичні зміни після першої гри тренерський штаб вніс в дії команди?
- Ми завжди граємо в пресинг, в атакуючій манері. Зараз, з приходом Джима Брітона - директора нашої Академії - ми намагаємося розвивати і урізноманітнювати нашу гру. Філософія незмінна. Ми граємо в швидкий хокей, з елементами пресингу, без «відкату». При втраті шайби повинні швидко повертати її під свій контроль. Нині це стало краще виходити. Раніше при втраті ми могли порозмірковувати: що робити, а суперник в той час вже організовав свою акцію в напрямку до нашої зони. Ми ж десь на три метри позаду опинялися. Зараз все це стало швидше. Потихеньку, бути може, не так швидко як хотілося б, у нашій командній грі відчувається прогрес.
- В золотому плей-офф рахунок серії сьогодні став 1:1. Прямуючи до Києва через тиждень, ви будете обережним прагматиком, із завданням зачепитися бодай за одну перемогу?
- Завжди хочеться більшого. Ви бачили два матчі з «Соколом-97», бачили, що наш суперник - це хороша команда, плюс - рік різниці. Ми молодше киян, тому утримаємося від прогнозів. Найсильніший визначиться на льоду. А де це трапиться - в Києві чи Донецьку? Це покаже час.
Прес-служба ХК «Донбас»
