Недарма кажуть, що в хокеї воротар - півкоманди. Не благаючи заслуг всієї молодіжної збірної України, гравці якої проявили в матчах чемпіонату світу справжній чоловічий характер і волю до перемоги, після Вікторії над Литвою, яка принесла підопічним Олександра Годинюка перше місце і підвищення в класі, першому віддали по заслугах голкіперу команди. Воротар ХК «Донбас» та збірної України Павло Ячник практично беззмінно відпрацював на останньому рубежі нашої молодіжки і по праву заслужив компліменти.
- Вітаємо з перемогою! Сподівалися виграти турнір або були впевнені в успіху?
- Були впевнені, але повинні були довести це в грі. Було важкувато все це втілити в життя. Вдалося виграти тільки в овертаймі, але від цього перемога не стала менш значною.
- Вирішальний поєдинок був неймовірним за напруженням, але він був не єдиним на турнірі. Який з чотирьох матчів був для тебе найскладнішим?
- Думаю, найважчим був матч з угорцями. Багато голів, усе змінювалося по ходу матчу: перемагали, програвали. Головне, що вирвали перемогу і далі йшли впевнено.
- Після досить легкої перемоги над Голландією, складно було налаштуватися на останній матч з литовцями?
- Ми були готові. Ми знали, що нас чекають два важких матчу з принциповими суперниками - Угорщиною і Литвою. Зайвий раз налаштовуватися на прибалтів не було необхідності, особливо після вчорашнього матчу, коли вони обіграли Іспанію.
- Сьогодні ви забили першими, мали перевагу по ходу матчу, але все обернулося так, що суперник скористався вашими двома вилученнями. Коли пропустили дві шайби не з'явилися сумніви, що зможете зламати суперника?
- Ні. Навіть тоді були впевнені, що повинні обіграти Литву. Впевненість нікуди не пропала. Навпаки, команда зібралася, зрівняла рахунок і повинна була перемагати в основний час матчу, але арбітр не зарахував "чисту" шайбу, хоча на повторі всі бачили, що був гол. І навіть після цього ми були впевнені, що переможемо.
- Головний тренер збірної України Олександра Годинюк намагався підбадьорювати гравців на лаві запасних, а ти, особливо в другому періоді, весь час кричав на партнерів по команді на майданчику. Підбадьорював або підганяв?
- Підбадьорював. У деяких моментах підказував, щоб щільніше грали з суперником. З самого початку турніру тренери звертали нашу увагу на те, що воротар повинен "говорити" із захисниками під час матчу.
- Якими були перші слова тренера після перемоги?
- Він сказав, що ці моменти, які ми зараз пережили, такі перемоги, які ми здобули на чемпіонаті світу, запам'ятовуються на все життя. Він сказав: «Цей момент може тривати день, годину, може менше, але він не забудеться ніколи». Сказав, що моменти, коли в нашому віці ставав чемпіоном, він пам'ятає й досі.
- Чотири туру, шість днів - важкий турнір. Сили залишилися?
- Сили ще є, але дуже мало. У цілому регламент турніру хороший. Гра, перерва, дві гри, ще перерва.
- Тобто можна відсвяткувати перемогу? Або швидше додому відсипатися?
- Зараз заберу речі з готелю і додому. Завтра вранці вже на тренування.
- Хтось з родичів, знайомих вже встиг привітати?
- Було багато дзвінків. Вітали і батьки, і родичі. Тато був на матчі, приїхав з Києва - дивився, переживав. Шкода, захворіла сестра і мама не змогла приїхати.
- Давай ще раз переживемо той момент перемоги, коли Падакін створив маленьке диво в овертаймі. Що ти відчував, коли побачив переможну шайбу в воротах суперника?
- Це був емоційний вибух. Це було супер! Такі відчуття, мені здається, можуть пережити лише спортсмени в моменти таких перемог, коли в овертаймі вирішується не тільки доля матчу, а й усього турніру. Відчуття були просто чарівні!
Прес-служба ХК "Донбас"
- Вітаємо з перемогою! Сподівалися виграти турнір або були впевнені в успіху?
- Були впевнені, але повинні були довести це в грі. Було важкувато все це втілити в життя. Вдалося виграти тільки в овертаймі, але від цього перемога не стала менш значною.
- Вирішальний поєдинок був неймовірним за напруженням, але він був не єдиним на турнірі. Який з чотирьох матчів був для тебе найскладнішим?
- Думаю, найважчим був матч з угорцями. Багато голів, усе змінювалося по ходу матчу: перемагали, програвали. Головне, що вирвали перемогу і далі йшли впевнено.
- Після досить легкої перемоги над Голландією, складно було налаштуватися на останній матч з литовцями?
- Ми були готові. Ми знали, що нас чекають два важких матчу з принциповими суперниками - Угорщиною і Литвою. Зайвий раз налаштовуватися на прибалтів не було необхідності, особливо після вчорашнього матчу, коли вони обіграли Іспанію.
- Сьогодні ви забили першими, мали перевагу по ходу матчу, але все обернулося так, що суперник скористався вашими двома вилученнями. Коли пропустили дві шайби не з'явилися сумніви, що зможете зламати суперника?
- Ні. Навіть тоді були впевнені, що повинні обіграти Литву. Впевненість нікуди не пропала. Навпаки, команда зібралася, зрівняла рахунок і повинна була перемагати в основний час матчу, але арбітр не зарахував "чисту" шайбу, хоча на повторі всі бачили, що був гол. І навіть після цього ми були впевнені, що переможемо.
- Головний тренер збірної України Олександра Годинюк намагався підбадьорювати гравців на лаві запасних, а ти, особливо в другому періоді, весь час кричав на партнерів по команді на майданчику. Підбадьорював або підганяв?
- Підбадьорював. У деяких моментах підказував, щоб щільніше грали з суперником. З самого початку турніру тренери звертали нашу увагу на те, що воротар повинен "говорити" із захисниками під час матчу.
- Якими були перші слова тренера після перемоги?
- Він сказав, що ці моменти, які ми зараз пережили, такі перемоги, які ми здобули на чемпіонаті світу, запам'ятовуються на все життя. Він сказав: «Цей момент може тривати день, годину, може менше, але він не забудеться ніколи». Сказав, що моменти, коли в нашому віці ставав чемпіоном, він пам'ятає й досі.
- Чотири туру, шість днів - важкий турнір. Сили залишилися?
- Сили ще є, але дуже мало. У цілому регламент турніру хороший. Гра, перерва, дві гри, ще перерва.
- Тобто можна відсвяткувати перемогу? Або швидше додому відсипатися?
- Зараз заберу речі з готелю і додому. Завтра вранці вже на тренування.
- Хтось з родичів, знайомих вже встиг привітати?
- Було багато дзвінків. Вітали і батьки, і родичі. Тато був на матчі, приїхав з Києва - дивився, переживав. Шкода, захворіла сестра і мама не змогла приїхати.
- Давай ще раз переживемо той момент перемоги, коли Падакін створив маленьке диво в овертаймі. Що ти відчував, коли побачив переможну шайбу в воротах суперника?
- Це був емоційний вибух. Це було супер! Такі відчуття, мені здається, можуть пережити лише спортсмени в моменти таких перемог, коли в овертаймі вирішується не тільки доля матчу, а й усього турніру. Відчуття були просто чарівні!
Прес-служба ХК "Донбас"
